До Всесвітнього дня письменника працівники відділу обслуговування юнацтва та молоді Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки провели для студентів груп ККТ-53, ККТ-54 та ППК-31 змістовний і глибоко емоційний захід «Перо проти зброї: письменники, які захищають Україну. Літакцент».
Сьогодні, коли Україна проходить через болючі випробування повномасштабної війни, слово набуває особливої ваги. Воно лікує і ранить, підтримує і мобілізує, зберігає пам’ять і формує майбутнє. Письменники стають не лише митцями, а й воїнами — тими, хто тримає інформаційний фронт, хто боронить державу зі зброєю в руках і водночас продовжує писати правду про пережите.
Під час зустрічі студенти разом із бібліотекарями розмірковували про реалії сучасної російсько-української війни, про роль літератури в часи національних випробувань, про силу художнього слова як інструменту спротиву. Особливу увагу було приділено сучасним авторам, які стали безпосередніми учасниками бойових дій, але не залишили творчості.
Учасники познайомилися з життям і творчістю Артем Чех, Ярина Чорногуз, Віталій Запека, Валерій Пузік та Олександр Михед — тих, хто сьогодні є живим голосом війни. Їхні тексти — це чесні й болючі свідчення про фронтові будні, про втрати й побратимство, про страх і мужність, про людяність, що не зникає навіть серед руїн.
Студенти слухали уривки з творів, переглядали відеофрагменти виступів та інтерв’ю письменників. Кожне слово звучало особливо — не як літературний прийом, а як пережитий досвід. У цих рядках відчувалася правда, яка не потребує прикрас. Це література, написана не лише чорнилом, а й болем, відповідальністю і любов’ю до України.
Підсумком зустрічі стало спільне усвідомлення: сучасна українська література — це більше, ніж мистецтво. Це простір пам’яті й гідності, це форма національного спротиву, це сила, що об’єднує й надихає. Вона допомагає триматися, не втрачати віри, зберігати внутрішню опору навіть у найтемніші часи.
Захід залишив глибокий емоційний відгук у серцях студентів. Він ще раз довів: слово — це теж зброя. І поки звучить правда, поки народжуються тексти, що говорять від імені нації, — Україна стоїть.
