Ненасильницька комунікація — всесвітньо відомий метод американського доктора Маршалла Розенберга, який дозволяє чуйно та емпатійно досягти порозуміння з іншим. Автор методу ННС Маршалл Розенберг, американський психолог, медіатор, тренер, викладач і письменник. Він виріс в неблагополучних районах Детройта і з дитинства бачив насильство на вулицях і в щоденному спілкуванні. Його мрією було знайти способи комунікації між людьми, які б виключали насильство в принципі.
Під насильством ми розуміємо комунікацію, що веде до відчуження між людьми та породжує негативні емоції. Результатом такої комунікації є провалені переговори, затяжні конфлікти, токсична атмосфера в командах, холодні стосунки між близькими людьми та інші деструктивні процеси у взаєминах.
Ненасильницьке спілкування передбачає, що за кожним не тільки вчинком, а навіть і словом людини стоїть якась важлива для неї й актуальна в цей момент потреба. Це — альтернатива реактивним різким взаємодіям.
Мета ненасильницької комунікації — створювати і підтримувати таку якість стосунків, при якій враховані потреби кожної сторони. Це стає можливим, якщо людина:
• постійно турбується про себе і власні потреби. контакт зі своїми емоціями та потребами допомагає розвивати навичку саморегуляції. Під саморегуляцією розуміємо не придушення емоцій, а усвідомлення їх і адекватне вираження, здатність бути живим і спонтанним, а не імпульсивним і переповненим емоціями.;
• уникає в комунікації оцінок, критики, звинувачень;
• апелює до фактів, а не припущень;
• звертає увагу на свої почуття і разом з тим — на почуття та потреби іншого/ої;
• готова співчутливо та емпатійно ставитися до іншого/ої.
Шлях до іншого/ої — це зрозуміти, яка його/її потреба актуалізується в момент комунікації, чи можна її задовольнити у межах власних можливостей та потреб, і саме таким шляхом організувати контакт.
Як же це відбувається?
Формула ненасильницької комунікації має такі послідовні компоненти:
1. Тут і зараз: що відбувається в мені? Без критики і вимог дай собі відповідь на це питання.
2. Що відбувається в комунікації з іншим? Тобто, мої спостереження можуть бути в такому форматі: я помічаю, я бачу, я чую…
3. Як мені з цим? Я відчуваю … (тут слушний момент усвідомити власні почуття).
4. Чим це було спричинено? Мої почуття повідомляють мені про такі потреби зараз …
5. Чого я хочу? Якщо я обираю цим поділитися з іншим, моє прохання може бути … (це прохання рекомендовано формувати з повагою до себе та людей навколо).
6. Які в іншого/ої зараз можуть бути почуття і потреби? Я можу прийняти тебе з емпатією. Мені не обов’язково погоджуватися з тобою, але я можу поважати твої потреби і шукати спосіб, щоб нам обом було добре.
У скороченій версії повідомлення може звучати так: «Коли я чую/бачу/думаю про… я відчуваю.. (ідентифікуй почуття), тому що для мене важливо/і мені б хотілося (знайди, про яку потребу повідомляють твої почуття)». І при цьому важливо приймати від іншого/ої будь-яку відповідь, у жодному разі не оцінювати почуття та потреби, бо всі вони мають право на існування.
Ненасильницьке спілкування пропонує інший спосіб донесення своєї думки: не оцінювати, а говорити про факти, особисті почуття й потреби, висловлювати прохання замість вимоги.
Використане джерело: Анна Могильник, Марія Яцухненко. Психолог на зв’язку. Порадник для людей, які обирають жити Життя у війну.
