15 травня світова спільнота відзначає Міжнародний день сім’ї. Це свято, яке символізує родинне тепло, затишок, любов і повагу рідних людей. Родина є найціннішим подарунком долі, адже саме вона для кожного з нас є опорою, надійною фортецею, де ми завжди зможемо знайти душевний спокій, підтримку і розуміння.У сім’ї формується характер людини, її світогляд, моральні якості.
Кожна сім’я має свої погляди на виховання дітей. До вашої уваги спостереження дослідників про стратегії виховання в родинах. Можливо ви знайдете щось для себе, або зробите якісь висновки. Сучасні уявлення про виховання дітей базуються на роботах трьох дослідників: Діани Бомрід, що зробила в сімдесятих роках акцент на контролі, а також на роботах Елеонори Маккобі і Джона Мартіна, які критикували роботи Бомрід і додали ще один вимір — батьківську відповідальність проти батьківської вимогливості. Можливо вам буде цікаво розібратися в стилі виховання який є властивим вашій родині:
1. Авторитарні батьки — дуже вимогливі і директивні, але не відповідальні. Вони очікують, що дитина буде виконувати їх вимоги (що, на думку батьків, має зробити його «людиною» — тобто привести до соціальної успішності) без додаткових пояснень і коментарів. Ці батьки формують навколо дитини середовище, що складається з правил, яких потрібно дотримуватися.
2. Недирективні батьки — більш відповідальні, ніж вимогливі. Як правило, це нетрадиційні сім’ї (в тому сенсі, що батьки в цих сім’ях частіше вибирають ролі усвідомлено, ніж розподіляють їх по патріархальній традиції), вони дозволяють дитині — багато в чому, але не в усьому, звичайно, — самому визначати свій графік, ритм життя і намагаються уникати конфронтацій і скандалів. В якості основного елемента контролю використовують позитивний контроль — тобто прості питання в дусі «Як у тебе справи?», «Як ти себе почуваєш?», «О, сьогодні у тебе вийшло набагато краще!».
3. Авторитетні батьки. Відрізняються від авторитарних — і значно. З одного боку, вони схильні встановлювати певну структуру сім’ї та у них теж є правила. З іншого боку, ця структура зазвичай будується відповідно до потреб і особливостей дитини, вона ненав’язлива і недирективна, а їх дисциплінарні методи швидше підтримують, ніж карають. Грубо кажучи, для підтримки структури вони, скоріше, використовують пряники, а не батоги. Вони налаштовані на успіх дитини в соціумі не за рахунок жорсткого дотримання правил, а за рахунок уміння знаходити контакт, бути соціально відповідальним і незалежним у судженнях і вчинках, добре
підтримують автономію і прийняття рішень дитиною.
4. Незалучені батьки — батьки з високими показниками байдужості взагалі і байдужості до дитини. В якості максимальної виразності можуть відкидати його і навіть не розмовляти з ним. У цих батьків немає ні відповідальності, ні вимог до дитини. Такий стиль вважається одним з найнебезпечніших способів виховання, у багатьох джерелах навіть описується як вкрай негативний, гірше, ніж жорстко авторитарно-директивний із застосуванням насильства і категоричних заборон.
Наслідки для дітей
- Діти і старші підлітки з авторитетних сімей в цілому більш успішно социализируются, більш компетентні в соціальних взаємодіях (легше знаходять однодумців і отримують допомогу в колективах), зазвичай більш успішні в шкільних предметах і легше вступають до вищих навчальних закладів. Вони рідше потрапляють в погані компанії і більш уважні до позитивного (добре вчитися і добиватися успіхів в роботі), ніж до негативного (пити-курити-чинити протиправні вчинки) впливу соціуму.
- Діти і підлітки з незалучених сімей, як правило, демонструють вищі показники в схильності до депресії і неврозу, частіше вживають алкоголь і хімічно активні речовини, насилу знаходять контакт з іншими дітьми і мають найнижчу успішністю в порівнянні з іншими дітьми.
- Діти і підлітки з авторитарних сімей зазвичай показують непогану успішність в школі, яка різко знижується в перехідний період або після вступу до вищих навчальних закладів (коли контроль батьків слабшає), до того ж мають більш слабкі соціальні навички, з трудом сприймають рішення, мають низьку самооцінку і схильні до депресії. Діти авторитарних батьків більш зручні і керовані, а також слухняні в ранньому дитинстві — десь до 8-10 років. При цьому важко переживають статеве дозрівання і вступ до вищих навчальних закладів, де найчастіше виявляють, що вчаться не тому, чому хочуть, а чого хочуть — не знають.
- Діти з недирективних сімей в школі мають середню успішність (у вузі вона вирівнюється), зате у них висока самооцінка, хороші соціальні навички і немає схильності до суїцидів і депресії, вони більше зацікавлені в дружбі і якихось соціальних взаємодіях в ранній школі, але потім знаходять роботу і заняття до душі за рахунок розвинених соціальних навичок.
У дітей з авторитетних сімей немає проблем ні перших, ні других. Найбільш негативний стиль виховання — це незалучений, який, як правило, приносить багато шкоди і відчуття власної непотрібності і некомпетентність дітям.
Який же висновок можна зробити з цієї статті — любіть своїх дітей, вибирайте підтримуючу, а не критикуючу роль. І тоді вони будуть менш депресивними ібільше впевненими в собі.
