Людині з моменту народження притаманна здатність радіти і веселитися. Новонароджений вчиться сміятися, копіюючи міміку матері. Через півтора-два місяці він вже здатний відповідати на її посмішку, а незабаром починає посміхатися самостійно, викликаючи загальне захоплення і розчулення. Вже у такому ранньому віці психофізіології диктує маленькому чоловічкові, що усмішка — це спосіб подобатися і полегшувати комунікацію, а значить доступний і ефективний механізм виживання.
Почуття гумору — здатність дотепно і адекватно до моменту пожартувати — приходить пізніше. І хоча в деякій мірі це може бути успадкованою здатністю, але важливе значення має бажання навчатися даній майстерності.
Повертаючись до маленьких дітей, хочеться відзначити, що дитина до 5 років сміється і посміхається до 300 разів на добу. З віком, на жаль, ми втрачаємо цю здатність і кількість посмішок знижується до максимум 15 в день.
Просто посмішка для наших співвітчизників не має такого ж значення, як для американців, англійців, японців чи німців. Ми не звикли, як більшість народів Заходу і Сходу, посміхатися на знак ввічливості. Посмішка в сфері сервісу та обслуговування в країнах Сходу і Заходу демонструє ввічливість..
Наші співвітчизники рідко посміхаються незнайомим людям з метою зробити їм приємно і підняти настрій. На жаль, такого функціонального значення в нашій посмішки немає. Ми сприймаємо посмішку як відображення свого самопочуття, добробуту і настрою, а не як спосіб підтримки спілкування і підбадьорювання співрозмовника. Відсутність настрою неодмінно супроводжується у нас похмурим і стурбованим виглядом.
Вплив сміху на наше життя настільки велике і різноманітне явище, що вивчається спеціальною наукою — гелотологією, яка з’явилася в 70 -х роках 20 століття. Її засновник — Норман Казінс, увійшов в історію як «людина, якій вдалося розсмішити смерть». Він страждав від рідкісної хвороби суглобів — колагенозу. Коли у лікуючих Казінса лікарів опустилися руки він вирішив взятися за власне зцілення сам. Закрившись в кімнаті, годинами дивився комедії.
Результат приголомшив медиків: вже через тиждень у Казінса зникли болі, через місяць він почав рухатися, а через два вийшов на роботу.
І з тих пір в США та країнах Європи активно вивчають вплив сміху на здоров’я людини. Там нараховують сотні фахівців зі сміхотерапії, працюють Центри сміху.
З чим же пов’язаний такий позитивний вплив сміху на людину? Сміх — особливо корисна фізична вправа, що змушує одночасно працювати 80 груп м’язів. У людини рухаються плечі, вібрує діафрагма, розслабляються м’язи шиї, спини та обличчя.
Під час сміху пульс частішає, внутрішні органи і шкіра збагачуються киснем, починають вироблятися ендорфіни — «гормони щастя».
Сміх — чудові ліки майже від усіх захворювань, у тому числі і від найпоширеніших — серцево- судинних.
Він знижує вироблення гормонів стресу і рівень холестерину, нормалізує тиск і зміцнює імунітет.
Іноді достатньо всього лише засміятися, щоб позбутися головного болю. Таким чином, за винятком деяких протипоказань (довго сміятися не радять людям, які мають грижу, захворювання очей або легеневі хвороби: хронічний бронхіт, пневмонію, туберкульоз), сміх показаний як дуже потужний лікувальний і омолоджуючий засіб.
Крім того, існують і психологічні аспекти сміхотерапії — наприклад, добродушний або в міру критичний гумор є засобом спілкування і розуміння, а також — вирішення конфліктів — внутрішньо-особистісних та міжособистісних. Не секрет, що відносини тих подружніх пар, які вирішують свої внутрішні і зовнішні проблеми з гумором, легко сміючись над ситуацією і собою мають всі шанси на довговічність. Те ж саме справедливо для дружніх взаємин і робочих колективів.
З добрим жартом набагато простіше пройти через стресову ситуацію. Ви, безсумнівно, помічали, що неприємні події, як це не дивно, породжують хвилю каламбурів, анекдотів і жартів. Як говорилося вище, це пов’язано з тим, що гумор допомагає впоратися зі стресом. Завдяки йому ми можемо трохи розслабитися і відокремитися від ситуації.
Здобута дистанція допомагає під новим кутом поглянути на події і на свою поведінку. А можливо навіть — побачити вихід, знайти рішення проблеми.
Ті з нас, хто у складні моменти дозволяє собі пожартувати, легше за інших справляються зі стресом. У цьому полягає феномен гумору, — він може не лише порадувати, а й викликати в душі катарсис. Психофізіологічний механізм цього процесу досить простий — коли людина радіє хорошому жарту їй легше вирішити проблеми, тому що гумор активно об’єднує раціональні процеси лівої півкулі мозку і креативність правої. Коли ми сміємося від душі, розумова діяльність стає більш «пластичною», що допомагає встановлювати нові зв’язки між подіями і знаходити вихід зі сформованої ситуації.
Виникає питання: як у повсякденному житті не втрачати, а примножувати почуття гумору і зберігати добродушно-іронічний настрій? Відповідь проста — дивитися комедії, гумористичні передачі, читати анекдоти, зробити архів смішних фото, брати участь в розіграшах. Можна так само корчити мордочки перед дзеркалом, згадувати анекдоти, смішні історії, кумедні випадки. Одним словом, вчитися майстерності жарту ніколи не пізно. Головне правило — ми сміємося разом з іншими, а не над іншими, адже від колективного сміху і вдалого жарту куди більше підвищується самооцінка і поліпшується самопочуття, ніж від злостивості і насмішок на адресу оточуючих.
Джерело: https://naurok.com.ua/konsultaciya-usmishka—ce-nashe-zdorov-ya-171566.html
