Прогрес — явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. У всьому світі діти та підлітки є найбільшими користувачами інформаційно-комунікативних технологій. Вони широко застосовують мобільну телефонію, включаючи пересилки ММS і SМS. На Інтернет-сторінках можна відшукати біографію письменників, композиторів, спортсменів
Інтернет — це можливість брати активну участь в онлайн-конкурсах, олімпіадах, конференціях не тільки міських, обласних, але й у Всеукраїнських, Міжнародних. Електронна пошта, блоги, спілкування в чатах та соціальних мережах, обмін музикою та фільмами, обговорення проблем на форумах, веб-камера, skype .
І все ж сьогодні все частіше батьки і педагоги говорять про негативний вплив Інтернету на психологічний, емоційний та фізичний стан здоров’я учнів і сходяться на думці, що Інтернет більшою мірою відволікає учнів, ніж навчає.
Тому я пропоную обговорити дискусійне питання: «Інтернет — прогрес чи хвороба ХХІ століття?»
В Інтернеті на дітей чатує велика кількість небезпек, про які ми сьогодні поговоримо. Однак сучасне життя неможливо уявити без всесвітньої мережі, тому основне завдання на сьогодні — це сформувати у дитини медіаграмотність — грамотне користування дітьми інструментами, що забезпечують доступ до інформації, розвиток критичного аналізу змісту інформації.
Небезпеки в Інтернеті.
1. Недостовірна інформація в Інтернеті
Інтернет пропонує незліченні ресурси та фантастичні можливості для навчання, але він також містить велику кількість інформації, яка не може бути ані корисною, ані надійною. Оскільки будь-хто може розміщувати коментарі або інформацію в Інтернеті, користувачам необхідно розвивати навички критичного мислення, щоб оцінювати правильність он-лайн-інформації.
- Поясніть своїм дітям, як працює Інтернет, і розкажіть, що web-сайти може створювати будь-хто. Навчіть їх користуватися широким колом інформаційних ресурсів, щоб вони могли перевіряти правильність і достовірність того, що бачать в он-лайні. Починайте їх навчати цього ще в ранньому віці.
- Навчайте ваших дітей аналізувати інформацію, яку вони знаходять в он-лайні. Переконайтеся, що ваші діти звіряють інформацію, яку вони знайшли в он-лайні, з іншими джерелами з метою перевірки її достовірності. Зайдіть на інші web-сайти або засоби масової інформації (газети, журнали та книги) з метою перевірки інформації.
- Заохочуйте дітей використовувати різноманітні інформаційні джерела, а не тільки Інтернет. Відведіть їх до бібліотеки. Також розгляньте варіант покупки хорошої енциклопедії на CD-ROM.
- Виховуйте в дітей негативне ставлення до матеріалів, що містять елементи жорстокості чи насилля. Програмні фільтри можуть допомогти заблокувати деякі з них.
2. Розкриття особитої інформації
Розкриття конфіденційної інформації у Мережі — це повідомлення повного власного імені чи імен членів родини, адреси проживання і навчального закладу, номерів телефонів, місця відпочинку, часу повернення додому, періоду відсутності батьків чи інших членів родини, номерів банківських карток батьків чи інтернет-гаманця, повідомлення паролей до електронної пошти та акаунтів соціальних мереж.
3. Кібербулінг
Інформаційне повідомлення.
Кібербулінг — це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо. Діти часто не розповідають батькам про такі свої негаразди через страх батьківської заборони використання потрібних їм засобів зв’язку, і тому залишаються без необхідної підтримки і допомоги. Особливо небезпечною може стати ситуація, коли дитина потрапляє в ситуацію цькування і в реальному житті і у віртуальному середовищі.
Два основні принципи протистояння кібер-булінгу:
1. Уважність до дитини. Бути уважним до дитини та її віртуальних практик. Підлітки мають відокремлені від дорослих віртуальні практики. Навіть щодо телевізійного перегляду підлітки переважно не обговорюють з батьками свій досвід спілкування з медіа. Он-лайн практики підлітків іще більш відокремлені, батьки фактично відсутні у тому віртуальному світі, де проводить час їхня дитина: в Інтернеті вони ходять до різних місць різними маршрутами.
Важливим елементом батьківського контролю є розташування комп’ютера в зоні спільного користування (гостина, кухня), де, займаючись паралельно власними справами, дорослі можуть ненав’язливо спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона перебуває в Інтернеті, а також легше контролювати час роботи з комп’ютером.
Батьки мають уважно вислуховувати дитину щодо її вражень і дій у віртуальному середовищі, знайомитись із сайтами і тими кібер-технологіями, які використовуються дітьми. Важливо звертати увагу на тривожні ознаки, які можуть вказувати на можливість страждання вашої дитини внаслідок кібер-буллінгу: дитина виглядає засмученою після он-лайн режиму, перегляду повідомлень, віддаляється від спілкування з однолітками, можливе погіршення академічної успішності (хоча останнє може свідчити й про інші негаразди). Періодичність спілкування, певні ритуали і сімейні традиції обговорення підсумків дня чи тижня дають змогу здійснювати моніторинг проблем, в тому числі й тих, які виникають у віртуальній частині соціального світу Вашої дитини.
2. Реагування на проблему. Важливі кроки, які потрібно зробити у відповідь на випадок виявленого кібер-буллінгу вашої дитини.
По-перше, необхідно зберегти свідчення події. Хоча негативні повідомлення можуть не розгорнутись в серйозний кібер-булінг, корисно зробити копію з цих повідомлень (допомогти дитині зробити це, якщо вона ще не знає як).
По-друге, як би Вас особисто не вразило те, що показала Вам дитина, — зберігайте спокій, не лякайте дитину додатково своєю бурною реакцією. Ваша задача-мінімум — емоційна підтримка. Не потрібно принижувати значення виявленого кібер-буллінгу, але і не треба лякати: дайте дитині впевненість, що цю проблему можна подолати.
По-третє, проговоріть з дитиною ситуацію, що трапилась, уважно вислухайте. Використайте цей випадок для формування медіакультури Вашої дитини, повторіть найпростіші правила безпеки користування Інтернетом.
4. Інтернет-залежність
На сьогодні проблема Інтернет-залежності стає особливо актуальною.
Інтернет-залежність — сучасний вид залежності, при якому виникає нав’язливе бажання постійно перебувати у всесвітній мережі.
Згідно з нормами, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби не повинно перевищувати:
1-2 клас — 10 хв.
3-5 клас — 15 хв.
6-7 клас — 20 хв.
8-10 клас — 30 хв.
Поради батьків, які працюють в компанії Google
- Розташуйте комп’ютер вашої дитини в місці загальної доступності: їдальні або вітальні. Так вам буде простіше стежити за тим, що роблять діти в Інтернеті.
- Звертайте увагу на те, які сайти відвідує дитина. Якщо у вас маленькі діти, знайомтеся з Інтернетом разом. Якщо у вас діти старші, поговоріть з ними про сайти, які вони відвідують, і обговоріть, що припустимо, а що ні у вашій родині.
- Розкажіть дітям про безпеку в Інтернеті. Ви не зможете весь час стежити за тим, що вони роблять в мережі. Їм необхідно навчитися самостійно користуватися Інтернетом безпечним і відповідальним чином.
- Використовуйте налаштування конфіденційності та управління доступом до вашого розташування. Особливо важливо обмежувати доступ до таких даних, як ім’я, адреса або номер телефону, які дитина розміщує на загальнодоступних сайтах.
- Зберігайте паролі в таємниці. Нагадуйте дітям, що паролі не можна нікому повідомляти.
- Не довіряйте незнайомцям. Поясніть дітям, що не слід призначати особисті зустрічі з людьми, з якими вони познайомилися в Інтернеті, і повідомляти їм особисту інформацію, тому що незнайомці можуть видавати себе за когось, ким вони насправді не є.
- Встановіть захист від вірусів. Використовуйте і регулярно оновлюйте антивірусне програмне забезпечення. Навчіть дітей не завантажувати файли з файлообмінних сайтів, а також не приймати файли і не завантажувати вкладення, що містяться в електронних листах від незнайомих людей.
- Навчіть дітей відповідальної поведінки в Інтернеті. Пам’ятайте золоте правило: те, що ви не сказали б людині в обличчя, не варто відправляти йому по SMS, електронною поштою, в чаті або розміщати у коментарях на його сторінці в Мережі.
Пам’ятайте, безпека інтернету для дітей більшою мірою залежить особисто від вас, ніж від модераторів та адміністраторів сайтів.
