Дитяча праця — це залучення дітей до роботи на регулярній основі. Останнім часом у більшості країн дитяча праця вважається формою експлуатації та визнана незаконною. У минулому дитяча праця була широко поширена, але після появи та визнання концепцій безпеки праці та прав дітей сфери застосування дитячої праці поступово стали скорочуватися.
Дитяча праця на фабриках (заводах), шахтах була звичайним явищем у багатьох промислово розвинених країнах Європи та Америки в XIX столітті. Діти працювали нарівні з дорослими до 14-18 годин на добу (іноді з 5-6-річного віку), причому їм платили за це в кілька разів менше. У Британії існували робітні будинки, де жебраки (дорослі та діти) трудилися примусово в близьких до тюремних умовах. Про важкі умови дитячої праці писав англійський історик Генрі Джіббінгс в книзі «Промислова історія Англії». Одним з перших увагу до проблеми дитячої праці в Британії привернув знаменитий реформатор Роберт Оуен — у 1816 р. він виступив на цю тему в Парламенті. З кінця XVIII століття та протягом XIX майбутніх ремісничих учнів («англійських рабів», як називав їх письменник) зазвичай набирали в робітних будинках, і, коли вони потрапляли на «навчання» до міських фабрик, то не отримували ніякої платні, одягу.
Таким чином, на сучасному етапі, серед видів дитячої праці, існуючих в цивілізованих країнах, можна відзначити роботу в шоу-бізнесі (кіно, театр, естрада). Діти часто бувають залучені до злочинної діяльності, в тому числі проституції та порнографії. У деяких країнах Африки дітей озброюють та змушують брати участь у бойових діях.
ООН та Міжнародна організація праці розглядають дитячу працю як експлуатацію. Стаття 32 Конвенції про права дитини гарантує право «на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку».
Сучасне українське законодавство багато уваги приділяє правовому регулюванню праці неповнолітніх. Так, Кодексом законів про працю України встановлений перелік видів робіт, що є забороненими для залучення дітей. А саме: працівників молодше 18 років забороняється залучати до нічних, наднормових робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Не можна застосовувати працю неповнолітніх працівників на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік таких робіт встановлений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 р. № 46. Проходячи практику на шкідливих і небезпечних виробництвах, особи, які не досягли 18 років і навчаються в професійно-технічних навчальних закладах, можуть перебувати на таких виробництвах не більше чотирьох годин за умови суворого дотримання чинних санітарних норм і правил, а також правил і норм з охорони праці. Крім того, додатково наводиться список наскрізних професій для всіх галузей, за якими не можна використовувати працю неповнолітніх. Серед них такі поширені як водій автомобіля, акумуляторник, шліфувальник, укладальник-пакувальник, такелажник, стропальник, слюсар-сантехнік, працівники, що виконують роботи з пневмоінструментом, машиністи різних установок, газозварники та багато інших. Забороняється також залучати осіб молодше 18 років до підйому та перенесення речей, маса яких перевищує встановлені норми. Граничні норми підйому та перенесення важких речей неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 р. № 59.
Державний нагляд за дотриманням законодавства з питань використання праці неповнолітніх здійснює Державна служба України з питань праці. Сферою найбільшого використання дитячої праці були: послуги (40,5%), промисловість (24%), сільське господарство (16,5%). Як показали результати перевірок види трудової діяльності неповнолітніх є різноманітними. Наприклад:
- робітник з комплексного обслуговування і ремонту будинків;
- слюсар;
- продавець;
- підсобний робітник (лісопильне виробництво);
- різнороб (пилорама);
- автослюсар (сільське господарство);
- інструктор у парках відпочинку;
- бармен;
- слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування;
- прибиральниця.
До непоодиноких випадків належали: робота на току під час жнив, на фермах, збір врожаю, виконання підсобних робіт, продаж продовольчих і непродовольчих товарів, обслуговування на ринках тощо.
За 2018 рік було виявлено ряд порушень законодавства про працю щодо неповнолітніх. Зокрема, встановлено, що:
- 8 дітей працювали у шкідливих або небезпечних умовах праці;
- 5 дітей працювали понад встановлену тривалість робочого часу;
- 24 дитини працювали без оформлення трудових відносин;
Щодо 9 неповнолітніх зафіксовано факт виплати нелегальної заробітної плати.
Порушення законодавства про працю неповнолітніх щодо обов’язкового проведення щорічних медичних оглядів та медичних оглядів при прийнятті на роботу допущено стосовно 91 неповнолітньої особи.
Загалом порушення трудових прав дітей допущено у 82 роботодавців (48,5% від загальної кількості підприємств, де виявлені факти застосування праці неповнолітніх) відносно 157 неповнолітніх (41%), а кількість порушень склала 174 (понад двох порушень на одного роботодавця).
За результатами перевірок додержання законодавства про працю неповнолітніх Держпраці складено та передано до суду 55 протоколів про притягнення роботодавців до адміністративної відповідальності; матеріали 12 перевірок направлено до правоохоронних органів для відповідного реагування; видано 86 приписів щодо усунення порушень законодавства про працю; внесено 39 подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у допущенні порушень законодавства про працю відносно неповнолітніх осіб. Прийнято рішень про накладення фінансових санкцій за порушення норм законодавства про працю на суму 958751 грн. При цьому, 30 суб’єктів господарювання під час перевірок усунули виявлені порушення.
Загалом роботодавці намагаються не афішувати дитячу працю на власних підприємствах, адже це зобов’язує їх нести юридичну відповідальність за неповнолітніх. Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх (загальний вік прийому на роботу з 16 років, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо).
Всесвітній день боротьби з дитячою працею відзначається 12 червня. Всесвітній день боротьби з дитячою працею встановлений Міжнародною організацією праці (МОП), яка бореться з проявами експлуатації дітей на різних рівнях. Перші заходи присвячені цьому дню відбулися в 1997 році. Спочатку вони проводилися тільки в Осло та Амстердамі, але згодом привернули увагу всієї світової громадськості.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці від 17.06.1999 № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», ратифікованою Законом України від 05.10.2000 № 2022-III, кожна держава має негайно вживати ефективних заходів щодо забезпечення в терміновому порядку заборони та ліквідації найгірших форм дитячої праці.
День боротьби з дитячою працею переважно спрямований на пробудження свідомості дорослого населення, яке і є головним експлуататором праці дітей.