Чому батькам важливо захищати свої кордони
Одне із завдань підліткового віку — випробувати на стійкість кордони, побудовані ще в дитячому віці, та спробувати встановити нові. Саме так відбувається дорослішання. Тому важливо, щоб в родині існували стійкі рамки, на які б дитина могла орієнтуватися, інакше вона починає бунтувати не проти правил, а проти себе і «всього світу».
Часто ці рамки надто жорсткі: в родині забагато контролю, кожен крок дитини перевіряється, вона не може «вільно дихати». Або ж контроль відсутній взагалі: користуючись необмеженою свободою, дитина порушує всі норми поведінки та може навіть шкодити собі та своєму здоров’ю.
Рішення — посередині. Дитина має з ранніх років відчувати, що має свободу вибору — від повсякденного одягу до закладу навчання, а також право на помилку — без страху отримати покарання від батьків. Натомість дитина повинна розуміти, що в силу свого віку вона ще не має достатньо досвіду, щоб приймати зрілі рішення і потребує підтримки дорослих. Це дає можливість вільно ділитися думками та почуттями і водночас тримає рамки на які можна спиратися в стосунках.
Як встановлювати та зберігати кордони в стосунках з підлітками
Кордони — це завжди про безпеку та безпечні відносини. І якщо батьки вміють берегти свої кордони та поважати чужі, то діти так само вчаться спілкуватися і будувати дорослі стосунки.
· Покажіть приклад «щасливих дорослих».
Часто батьки намагаються дати дитині все, забуваючи про себе. І одна з головних рекомендацій — займіться собою. Будьте дорослою людиною в якої є час на себе, свої хобі та інтереси в житті. Цей приклад — найкраще, що батьки можуть дати своїм дітям.
Підлітки розуміють: доросле життя — не таке легке і цікаве, як дитяче, і це їх лякає. Проте варто їм показати, що в дорослих є не тільки відповідальність, а й свобода, і вони не живуть, щоб працювати, а працюють, щоб жити. І навіть обравши «не ту» спеціальність для вступу, попереду ціле життя, щоб навчитися чогось нового. Тоді підлітки відчувають підтримку, розуміють, що в їхніх силах щось змінити і тривожність та негатив знижуються.
· Підтримуйте діалог та домовляйтеся.
В дорослих стосунках важливо озвучувати свої думки та своє бачення. І в підлітковому віці вчаться саме цього. Якщо трирічній дитині достатньо сказати «стоп», щоб вона зреагувала (наприклад, коли вибігає на дорогу перед машиною), то з підлітками важливо проговорити (або навіть прописати) норми та правила в родині, щоб не виникало образ. І шукати компроміси.
Можна домовитися, наприклад, що вихідні — це час, коли родина ходить кудись разом, а вечеря — коли збирається за столом та спілкується без гаджетів.
Водночас якщо доводиться скасувати спільні плани, треба пояснити: «це через поважні причини, а не тому, що я нехтую тобою». Або наголосити: «зараз я працюю, щоб ми могли провести разом всю неділю». Тоді кордони батьків сприймаються як належне.
Проговорити ці правила можна кілька разів, поки вони не увійдуть у звичку, наголошуючи, що так ми проявляємо повагу до часу одне одного: «у тебе свої справи — ти навчаєшся та спілкуєшся з друзями, а у батьків — свої». Інший корисний прийом для батьків — зрозуміти самим для себе навіщо вони підтримують свої кордони (наприклад, щоб виконувати роботу ефективно, а час із дитиною проводити якісно).
· Лишайтеся лідером родинної «команди».
Часто батьки вирішують, що буде найкращим для дитини, не спитавши її (навіть з найкращих міркувань). Замість того, щоб вгадувати думки та бажання дитини варто просто спитати.
Всі мають бути почутими, та все ж рішення ухвалюють батьки. Потрібно пояснити підлітку, що на дорослих лежить відповідальність за родину та планування бюджету, і важливі та стратегічні рішення вони приймають самостійно.
Важливо акцентувати, що є права та обов’язки і в дітей, і в їхніх батьків.
· Привчайте до відповідальності — щодо себе та інших.
Піклування — це звичка, якої навчаються змалечку. Якщо дитина бачить, що тато робить звук телевізора тихіше, коли в мами болить голова, то в майбутньому вона робитиме так само. Якщо ж дорослі постійно поступаються своїми інтересами заради інших, роблять те, чого не хочеться, щоб не образити, тоді дитина втрачає чутливість до потреб — і своїх, і близьких.
· Розповідайте про свої почуття.
Коли підлітки стривожені, різкі в поведінці та словах, кидають фрази на кшталт «я вас не люблю», то звинувачувати їх, казати у відповідь «не смій, ми дали тобі життя» — неконструктивно (адже можна почути «я не просив(ла) мене народжувати»).
Натомість потрібно повернути їм цю емоцію: «я бачу, що ти злишся». І також проговорити те, що відчуваєте ви. Наприклад: «Коли ти закриваєшся у своїй кімнаті, мені тривожно, я не розумію, що з тобою і починаю себе накручувати». Тоді замість «не роби так, тому що це погано» дитина чує «я переживаю», і можна разом вирішити, що робити в цій ситуації. Почуття завжди зрозуміліші, ніж абстрактні норми та правила.
Якщо в родини від початку не склалися довірливі стосунки, в яких дитина почуває себе комфортно, то ставши підлітком, вона намагатиметься відстояти себе, забуваючи про інших. Але змінити все ніколи не пізно. Можна перепросити за свою поведінку, пояснити, як ви почувалися в той момент або чому якесь рішення здавалося правильним. Нарешті, стати прикладом, як тримати свої кордони, не порушуючи чужих.
Олена Іванова, фахівчиня фонду «Голоси дітей», дитяча психологиня
Використане джерело: https://bit.ly/4ckkIVn
