До Національного дня молитви
Національний день молитви — це особливий час внутрішнього зосередження й єдності, коли українці звертаються до Бога з молитвою за свою державу, її захисників, рідних і майбутній мир. У ці дні ми особливо гостро відчуваємо потребу в опорі — у вірі, у спільності та в слові, яке допомагає осмислити пережите й не втратити надію.
Саме таким словом сьогодні стають книги. Сучасна українська документалістика реагує на події російсько-української війни в реальному часі: це есеї та роздуми про країну, життя у війні й поза нею, записки з фронту та з оточених міст. Їхні автори — як цивільні, так і військові, з різних регіонів України — пишуть про себе й про інших, занурюючись у біль, втрати, мужність і незламність, які стали частиною нашої спільної реальності.
Багато з цих видань мають форму щоденників — написаних «по гарячих слідах», чесних і відвертих. Саме цей формат дозволяє зберегти живу пам’ять про події сьогодення, зафіксувати людські переживання та передати правду війни без прикрас.
До відзначення Національного дня молитви бібліотека училища пропонує до уваги книжкову виставку «Війна говорить…», що об’єднала документально-художні твори про сучасну війну, героїзм українських воїнів і силу духу нашого народу.
Ці книги — більше, ніж тексти. Це свідчення часу й водночас тихий діалог із читачем, у якому слово стає формою молитви, вдячності й надії.
Євген Шишацький. Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь — Фоліо, 2022 — 223 с.
У книзі, яка вийшла в перші місяці повномасштабної війни, Євген Шишацький описує тижневу подорож на «непідконтрольну»: блокпости, затримання, допити, а також різних і ніколи не однозначних людей. Чим далі заходить чи заїздить автор і головний герой оповіді — тим більш несподіваними, неоднозначними стають характери, вчинки, шляхи й рішення людей, яких зустрічає Шишацький. Навіть якщо це «денеерівець» на блокпосту.
Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла! — Десна Поліграф, 2022 – 472 с.
Книга складається із журналістських інтерв’ю, які записали Сергій Дзюба, Марія Пучинець, Віталій Назаренко та Григорій Войтюк. Кількість опитаних людей велика, але інтерв’ю не цілком стосуються оборони Чернігова. Автори ставлять більше запитань про минуле військових, їхні родини, мрії та погляди. Ці інтерв’ю — радше спроби портретів оборонців.
Валері Пузік. З любов’ю — тато! — Лабораторія, 2022 — 216 с.
Валерій Пузік — письменник, режисер, ветеран, а нині знову військовий ЗСУ. Його нова книга — це збірка писаних чи уявних листів до сина та дружини, нотаток про теперішню війну та спогадів про долютневу, яку, зауважує автор, добре означали словом «там». Тепер «там» — повсюдне. Й автор, який не обирав цього життя, стає на захист країни, сина, дружини й улюбленої книгарні свого малого, прохаючи себе продовжувати писати.
Війна 2022: щоденники, есеї, поезія — Упорядник Володимир Рафеєнко — Видавництво Старого Лева, 2022 – 440 с.
Ця книга — фрагменти щоденників, есеїв та віршів сучасних письменників, написаних після 24 лютого. Серед авторів — Сергій Жадан, Олександр Михед, Петро Яценко, Ірина Цілик, Любко Дереш, Софія Андрухович та інші українські автори. У день повномасштабного вторгнення кожен із них опинився в різних куточках країни й переживав початок війни по-своєму.
Ода до України — Упорядник: Еммануель Рубен – #книголав, 2022 — 248 с.
Це також збірник текстів українських письменників. Втім, ці тексти вже не є текстами про війну. У дні великої війни й під її впливом автори антології розповідають про важливі для них місця: українські містечка, села, дороги, пагорби. Як вони їх бачили, бачать і бачитимуть, чим вони є для них, а також для тих, хто живе там чи зостався з тими пейзажами навічно пов’язаними. Чим вони є сьогодні, чим вони були століття тому, чим вони залишаться, попри війну.
Ольга Карі. Життя посеред Життя — Yakaboo Publishing, 2022 — 216 с.
Ця книга української письменниці Ольги Карі, яка зустріла повномасштабну війну в Києві, є ніби щоденником з елементами есею. Авторка щодня нотувала буденність, у якій вона опинилася в березневій столиці, коли містечка навколо перебувала в окупації, російська війська раз по раз загрожували Києву, а її батьки в оточеному Чернігові безвилазно сиділи в підвалі.
Надія Сухорукова Маріуполь Надія — Лабораторія
Друком вийшов фейсбук-щоденник Надії Сухорукової, журналістки з Маріуполя. Книга складається з її щоденних постів у соцмережах, які вона публікувала з оточеного Маріуполя. Ці замітки читали тисячі людей, також їх цитували на міжнародних платформах. Тепер же все це вийшло під одною обкладинкою.
Щодня ми дякуємо нашим захисникам і захисницям за мужність, відданість і жертовність, за можливість жити, навчатися й працювати під українським небом. Віримо, що Україна вистоїть, переможе й обов’язково настане мир.
