«Просимо вас з розумінням поставитись до ситуації, яка склалася в енергосистемі України», — повідомляє в черговий раз обленерго. Але в умовах суму, страху і безсилля перед черговими обстрілами дуже складно обробити емоції та дійсно мати «розуміння».
Недивно, що останнім часом багато хто помічає: під час відключень світла зростає кількість сварок удома, напруги, різких слів до близьких, злості на «всіх, хто потрапляє під гарячу руку».
Хоча глибоко всередині ми знаємо, що справжня причина — це дії росіян, які прагнуть зруйнувати не лише нашу інфраструктуру, а й перетворити нас на злих і агресивних людей, які будуть атакувати один одного і знищувати зсередини.
Психіка в хронічному стресі шукає безпечний вихід для емоцій, щоб «стало легше». Гніватися на реальних винуватців складно: вони далеко, ми не можемо негайно вплинути на них і часто навіть не знаємо, хто конкретно стоїть за рішеннями заморожувати нас (спойлер: за цим стоїть не одноосібний диктатор, а багато росіян, які кожної атаки роблять свій вибір).
Відчуваючи безсилля від такої ситуації, ми можемо «рикошетом» відсилати гнівні коментарі чи дії тим, хто доступний і є, по факту, безпечнішими об’єктами: рідним, близьким, друзям, касирці в супермаркеті, у якої перестав працювати термінал, чи двірнику, який не встиг розчистити кучугури снігу зранку.
Разом з тим, наші близькі чи випадкові люди теж виснажені, і наше несподіване афективне розрядження може лише погіршити стан стосунків. Так, у моменті для людини, яка «зливає гнів», це може бути дієвим способом зняти напругу, бо по факту знаходиться доступ до єдиної енергійної емоції, яка повертає відчуття живості та сили. Але в тривалій перспективі — це один з найгірших способів будувати стосунки.
Що ж ми можемо з цим робити?
- Шукати справжню причину власного гніву «Я злюся не на тебе. Я злюся на росіян ситуацію/війну/безсилля. Вибач, що був/ла грубим/ою, мені шкода про це. Чи можу я зараз щось зробити для тебе?».
- Розділяти причину і тригер Так, відключення світла зараз є тригером, який дуже сильно нас хвилює. Але справжня причина — тривале виснаження та війна.
- Шукати безпечні канали для гніву: Рух, фізична активність, можливість викричатися — усі ці речі допоможуть обходитися з гнівом, не знищуючи інших поряд.
- Спрямовувати гнів як енергію у корисному напрямку Можливо, ти можеш поділитися цінними ідеями, як впоратися з холодом, з іншими. Чи запропонувати допомогу тим, хто її потребує. А може й просто допомогти двірникам розчистити дорогу біля дому разом з сусідами.
- Обговорювати з близькими втрату контролю «Якщо я різко реагую — це знак, що мені дуже важко, а не що ти винен/на. Будь ласка, просигналізуй, якщо я переходжу межу».
- Пам’ятати, що можливість гніватися та злитися не робить нас жахливими людьми
Гнів та злість є сигналами про порушені межі, втрату, небезпеку в контакті. Відчуваючи та проживаючи подібні емоції та почуття, ми можемо відслідковувати, що навколо нас не ок. Питання лише в тому, як ми обираємо обходитися з гнівом та злістю. Повертати собі контроль важко в таких ситуаціях, але можливо.
Будь ласка, бережи себе і свої стосунки — особливо зараз. У світі і так багато руйнувань. Не дозволимо зруйнувати те цінне тепло, яке можуть дати нам стосунки.
Використане джерело: Психолог на зв’язку https://t.me/psyintouch
