Деякі люди говорять: «Усі навколо готуються до свят, купують подарунки і планують вихідні, а мені — зовсім не до цього. Ні радості, ні сил, ні настрою… Відчуваю себе білою вороною в цій метушні. Може, зі мною дійсно щось не так?…»
Визнаймо нарешті: є люди, яким під час війни (та і в мирні часи) зовсім не хочеться святкувати.
Є ті, для кого свята — це не про тепло, а про втрати, порожні місця за столом, спогади і біль.
Є ті, хто втомилися та виснажилися настільки, що навіть думка про ялинку і гірлянди викликає роздратування або сльози.
І знаєш що? Це абсолютно нормально.
Свята часто підсвічують те, чого нам бракує: безпеки, близьких, стабільності, любого дому, який був колись.
У час війни психіка перебуває у стані хронічного стресу. І коли світ навколо пропонує радіти та веселитися, а всередині — постійна тривога, сум або оніміння, виникає внутрішній конфлікт: «Що зі мною не так?»
З тобою все так. Так дійсно буває, і це цілком людські процеси. Існує навіть окреме визначення такому стану — святкова хандра (holiday blues).
Багато з нас відчувають сум замість радості, дратівливість, самотність серед людей у передноворічній метушні, ніби «я не вписуюсь».
Парадоксально, але під час свят кількість звернень із тривогою, смутком і депресивними симптомами зростає, а не зменшується.
Що ж робити, якщо настрій зовсім не святковий?
- Дозволь собі не святкувати. Твій внутрішній стан зовсім не зобов’язаний відповідати календарю чи чиїмсь очікуванням.
- Обери комфортний для себе варіант. Свято визначають не гості і подарунки, а те, як ти для себе вирішиш це організувати. Цілком ок не приєднуватися до компаній, побути на самоті з улюбленим фільмом або провести цей день так, як і всі інші дні.
- Будь уважним/ою до себе: якщо зринуть сумні спогади або ж ти не зможеш зараз розділити цей час з важливими людьми, дай собі можливість посумувати та згадати ваш час разом з теплотою в серці.
- Не змушуй себе до радості, щоб «бути як всі».
Ти маєш право на всі свої почуття, а вони не народжуються з примусу. Разом з тим, якщо інша людина має ресурс порадіти і потішитися святу — спробуй її не засуджувати, адже усі ми — різні.
Особливо чутливо буває людям, які горюють за тими найціннішими, кого втратили. Тоді приходиться проживати «Різдво без нього» чи «свята без неї». Це боляче, бо ми згадуємо, як було раніше, і сумуємо, що цього не буде вже ніколи.
Свята у такому випадку можуть стати тригерними — і людина опиняється у вирі горя, суму чи гніву.
Якщо поряд з тобою людина з подібними переживаннями, важливо підтримати її так, як підказує серце:
- «Я сумую разом з тобою»;
- «Я можу побути з тобою так, як тобі буде добре»;
- … або ж і просто помовчати і побути разом.
Будь бережним/ою до себе, якщо саме ти проживаєш втрату. Ти можеш робити те, що захочеться: сидіти дома і нікого не бачити, працювати, спати, їхати на цвинтар чи іти на вечірку. Усі твої дії правильні. Дозволь собі робити так, як будеш відчувати.
І нехай у ці дні буде стільки тепла, скільки тобі добре мати зараз.
Джерело: телеграм канал Психолог на звʼязку
