Тема самогубства оповита упередженнями, які спотворюють розуміння цієї проблеми та заважають людям отримати чи надати належну підтримку. Важливо говорити на цю тему щиро та відповідально — без сенсаційності чи осуду, з опорою на факти. Це допомагає руйнувати стигму й створює більше простору для діалогу та допомоги.
У Центрі громадського здоров’я МОЗ України пояснюють, що спільною ознакою людей, схильних до самогубства, є складнощі в налагоджені близьких стосунків, почуття самотності, провини, занижена самооцінка, екзистенційні та духовні кризи. У когось такі думки з’являються на фоні психічних розладів чи депресії, а у когось — хто досі не стикався з ментальними проблемами — після потужного стресу чи в стані психічного та фізичного виснаження.
Тому для попередження самогубства дуже важливо вчасно розпізнати людину з групи ризику та зрозуміти, які саме фактори та обставини штовхають її до самознищення.
Іноді в житті все складається не найкращим чином, не по плану, не так як мріялось… Купа проблем, здається, що ні хто не розуміє… Складний період життя, під час якого різко змінюється ставлення до себе і світу, спосіб осмислення набутого досвіду та напрям життєвого шляху. Фантазія та уява може провокувати жахливі думки.
Життєву кризу не слід сприймати, як покарання (заслужене або незаслужене). Швидше це сигнал до того, що Вам потрібно приймати рішення, щось міняти в житті і (або) в самому собі.
Зробити це нелегко!
Тому в кризовій ситуації багато людей діють так, неначе нічого не відбувається, ніби відмовляючись визнавати існування проблеми. Інший популярний, але непродуктивний спосіб «відходу» від кризи — вживання психотропних засобів (алкоголю, транквілізаторів і т. ін.), що дозволяють тимчасово пом’якшити (ілюзорно) проблеми, що є. Механізми «психологічного захисту» («внутрішнього» або «зовнішнього») можуть в якійсь мірі відстрочити неминучу дезадаптацію, але відвернути її не можуть. Рано чи пізно поведінка стає неадекватною ситуації.
Вивчення досвіду подолання скрутних ситуацій дозволяє виділити декілька ймовірних стратегій поведінки.
1. Використання зразка. Уявіть собі, як на Вашому місці повела б себе людина, яку Ви поважаєте. Робіть так само, як і вона (іноді ця пропозиція викликає негативну реакцію: шановна людина просто не могла б опинитися в подібній ситуації, але якщо наполягти на необхідності розв’язання цієї задачі, то людина розпочинає продукувати нетривіальні ідеї).
2. Отримання емоційної підтримки. Часто проблема полягає в тому, що людина в кризі не може висловити свої почуття. Таким чином гальмується емоційне реагування, і весь процес «переробки» ситуації втрачає динаміку.
3. Отримання інформації. Є кризові ситуації, які досить типові, вирішення яких повинно відбуватися за певним сценарієм за участю відповідних посадових осіб. Важливо знати, як зв’язатися з ними і отримати допомогу.
4. Розслаблення. Тривале напруження в кризі перешкоджає нормальному протіканню психічних процесів (емоційному реагуванню, продуктивному мисленню) і, в кінцевому результаті, утруднює прийняття важливих рішень під час кризи (до речі, саме слово «криза» етимологічно походить від слова «рішення»).
Важливо пам’ятати:
· важкий емоційний стан тимчасовий і з часом обов’язково покращиться;
· інші люди в аналогічних ситуаціях відчували себе також тяжко, але згодом їх стан повністю нормалізувався;
· життя людини є цінністю і потрібне її рідним і близьким, а відхід людини з життя стане для них глибокою та невиліковною травмою.
Варіанти порад і пропозицій для тих, хто потерпає від суїцидальних думок:
1. Втративши життя, нічого не вирішується. Спробуйте абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.
2. Дієвий спосіб боротися з тугою — ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
3. У разі сильних емоційних переживань давайте волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку — спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого — цим можна подати сигнал про своє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити вашому горю.
4. Якщо ви втратили спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ви вчините правильно, якщо розкажете про все своїм рідним та близьким людям, небайдужим до вашої долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть сваритися. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як допомогти, як врятувати від проблем.
5. У будь-якому разі, якщо ви занепокоєні і збентежені, краще не страждати на самоті. Поділіться своїми переживаннями з людиною, якій довіряєте. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.
6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про ваші страждання, почнуть вас розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в вас, тому самостійно шукайте потрібного контакту, відкрийте своє серце тому, кому ви довіряєте і кому до снаги вам допомогти. Тримати все у собі — те ж саме, що самостійно тягнути важкий тягар.
7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ви постійно чуєте принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуйте, хіба хтось має право вас оцінювати? Хоч би що думали про вас інші, ви є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у вас не подобається, то це їхні проблеми, а не ваші. Шукайте спілкування з тими, хто ставиться до вас по-доброму і з розумінням.
8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєте напад глибокого смутку і нудьги, спробуйте переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ви займаєтесь тим, що у вас добре виходить, то до вас знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
9. Корисно також займатися тим, що тішить вас. Зробіть собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, приготуйте свою улюблену страву, перечитайте улюблену книжку, порозгадуйте кросворди, помалюйте, щось відремонтуйте удома, покатайтеся на велосипеді тощо.
10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.
11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим — тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед близького оточення ви не знайдете людину, гідну вашої довіри, ви завжди можете звернутись у щирій молитовній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати вас, виявити до вас доброту та повагу.
13. У жодному разі не вдавайтеся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
14. Якщо ваш душевний стан дуже розбалансований і ви відчуваєте, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуйте звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра.
Є багато ефективних способів знизити ризик скоєння самогубства: психотерапія, медикаментозне лікування, робота кризових служб, підтримка близьких і соціального оточення, а також обмеження доступу до потенційно небезпечних засобів.
В Україні працює декілька гарячих ліній, куди можна звернутися анонімно і конфіденційно:
національна цілодобова «гаряча лінія» з попередження суїцидів та психологічної підтримки Lifeline Ukraine за номером 7333,
Всеукраїнський телефон довіри за номером 0—800—501—701,
«Телефон довіри» Центру медико-психологічної допомоги та профілактики кризових станів за номерами телефонів 044 456 17 02 та 044 456 17 25.
Крім того, діє Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?».
Головні психологічні механізми протидії суїцидальності:
• позитивне ставлення до життя та інтерес до нього;
• уміння розв’язувати проблеми;
• уміння саморегулювати емоції
Самогубству можливо запобігти. Навіть якщо труднощі здаються нездоланними та видається, що все навколо втратило сенс, життя точно варте того, щоб мати продовження. Людський досвід доводить, що найважчі періоди змінюються на нові сенси, можливості та ресурси.
Використані джерела: http://bit.ly/42uoBTI
