У кожного з нас є місце, куди хочеться повертатися подумки — дім. І не обов’язково стіни, дах чи адреса. Це передусім — люди. Ті, хто приймає нас з усіма радощами й тривогами, хто підтримує навіть тоді, коли здається, що світ розпадається на шматки. Сім’я — наша опора. Наше коріння. Наше натхнення.
У Міжнародний день сім’ї в стінах нашого училища відбулася подія, що торкнулася серця кожного присутнього. Завдяки ініціативі психологічної служби до нас завітала Лариса Баєва — завідувачка відділу обслуговування юнацтва та молоді Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки. Вона провела душевну й змістовну зустріч на тему «Сімейні цінності священицького роду Леонтовичів».
Здобувачі освіти груп ККТ-47, ККТ-48, ККТ-44, ККТ-45, КТХ-27, ППТ-17 мали змогу доторкнутися до історії родини, яка своїм прикладом довела: справжні цінності не губляться в часі. Рід Леонтовичів — це не просто прізвище. Це символ глибокої духовності, відданості, культури та віри. Вони передавали одне одному не лише знання чи ремесло, а щось набагато цінніше — внутрішнє світло, що веде крізь темряву.
Особливої уваги було надано постаті Миколи Дмитровича Леонтовича — композитора, педагога, людини, яка своїм «Щедриком» дала світові мелодію, що стала голосом України. Але ця мелодія — лише верхівка айсберга. За нею стоїть родина, яка зростила не просто митця, а носія глибоких цінностей. Його талант був продовженням родинної віри, любові до людей і Батьківщини.
Зустріч виявилася не лише інформаційною, а й глибоко особистою. Ми говорили про родинне тепло, про те, як важливо не загубити зв’язок поколінь, як родинна мудрість формує не лише особистість, а й ціле суспільство. Через призму історії Леонтовичів кожен з нас мав змогу поглянути на свою власну родину й поставити собі важливе питання: що саме ми передаємо далі?
У залі панувала тиша, в якій народжувалися роздуми. Хтось згадав бабусині колискові, хтось — татові поради, материнські обійми, сімейні вечори з розмовами до ночі. Такі спогади — це не просто теплі моменти. Це наш внутрішній фундамент. Це те, що тримає нас у буремні часи.
Захід завершився переглядом книг, присвячених життю й творчості Миколи Леонтовича, та щирим обговоренням. Але в серцях учасників залишився головний меседж: родинні цінності — це не минуле. Це вічне. Це те, що формує майбутнє.
Історія роду Леонтовичів — яскравий приклад того, як любов, віра, взаємоповага й культурна спадщина можуть створити силу, що надихає покоління. Тож бережімо свої родини. Передаваймо далі найкраще, що маємо. Бо саме з цього починається Україна.
