День Пам’яти жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 року щорічно у третю неділю травня, з метою вшанування пам’ яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впроваженням комуністичної ідеології.
На жаль, в історії нашої країни багато таких трагічних сторінок. Те пекельне полум’я загартовувало українську націю. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому. Драматичні події, які пережив український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра. Майбутнє України можливо побудувати тільки на принципах демократії, верховенства права та рівності перед законом.
До вашої уваги — віртуальна книжкова виставка «Забуттю не підлягає»
Василь Стус (1938–1985) — поет і правозахисник, який жив так, що його ім’я для мільйонів українців стало символом національної і людської гідності та незламності. За будь-якихумов він відстоював ідеали добра і свободи: «…Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставатидо загину» До цієї книги увійшли вірші зі збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар» та «Палімпсести». Щоб зламати волю Василя Стуса, представники КДБ почали боротьбу з йогорукописами — їх викрадали й палили. Але поет відновлюваввірші з пам’яті, й написане під час ув’язнення стало вершиною його творчості.
«В`ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою», автор—Василь Деревінський
Доля кидала його в найнижчі низини і підіймала до найвищих висот. Тесляр, редактор, літературний критик, політв’язень, журналіст, кочегар, лідер партії Народний Рух України, ініціатор заснування Української Гельсінської спілки — це все про В’ячеслава Чорновола.
Він став депутатом і активно боровся за незалежну українську державу. У чому ж полягає феномен цієї людини? Чи була його смерть політичним замовним убивством? Дізнайтеся відповіді на ці питання вже зараз.
Книга «Розстріляне відродження. Бузько, Марко Вороний, Микола Вороний, Влизько, Вишня, Драй-Хмара, Єфремов, Зеров, Ірчан, Івасюк, Йогансен, Косинка, Липківський»
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр., що розвивалося в умовах масових переслідувань. Більшість авторів репресували. До цього видання увійшли: повість Дмитра Бузька «Ядвига і Малка, поліські партизанки», поезії Марка та Миколи Вороних; цикл поезій Олекси Влизька «П’яний корабель», поезії Миколи Зерова, оповідання Мирослава Ірчана, роман Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо», оповідання Григорія Косинки. Їх усіх розстріляли. Розміщені листи Остапа Вишні, поезії Михайла Драй-Хмари й уривки з монографії Сергія Єфремова, ув’язнених у таборах ГУЛАГу. Розстріляли й художників Миколу Івасюка та Івана Липківського.
Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», поет і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров не міг бути осторонь відомої літературної дискусії 20-х років. Погляди Зерова вимагали усвідомлення й засвоєння багатств української національної традиції, перенесення на український ґрунт кращих творів європейської класики й сучасної літератури. Микола Зеров самим фактом свого існування повністю руйнував міф про вторинність, провінційність, художню меншовартість української літератури. Сталінська репресивна машина не оминула увагою того, кого вважали мистецьким еталоном.
