Правова відповідальність неповнолітніх за співпрацю з окупантами — це складне й чутливе питання, яке перебуває на перетині кримінального, міжнародного гуманітарного та дитячого права. У зв’язку з війною в Україні воно набуло особливої актуальності.
В Україні кримінальна відповідальність настає:
- з 16 років — загальна норма (ст. 22 Кримінального кодексу України);
- з 14 років — за вчинення окремих тяжких злочинів (зокрема, умисне вбивство, зґвалтування, терористичний акт, диверсія, участь у збройних формуваннях тощо).
Це означає, що неповнолітні особи віком від 14 до 18 років можуть нести кримінальну відповідальність за участь у колабораціоністській діяльності, якщо така участь кваліфікується як злочин, визначений законом.
Види співпраці з окупантами, що можуть бути кримінально караними.
Законом України від 03 березня 2022 року № 2108-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» передбачена кримінальна відповідальність статтями 111-1 — 111-3 ККУ, серед якої:
- публічне заперечення збройної агресії проти України;
- добровільне зайняття посад у окупаційних адміністраціях;
- участь у незаконних збройних формуваннях;
- поширення пропаганди на підтримку агресора;
- інформування ворога про позиції ЗСУ;
- передача матеріальних ресурсів агресору.
Участь неповнолітніх у таких діях може бути розцінена як злочин, якщо встановлено умисел, усвідомлення дій і досягнення віку кримінальної відповідальності.
Неповнолітні можуть нести відповідальність за співпрацю з окупантами, однак ця відповідальність:
- настає лише з певного віку;
- враховує рівень усвідомлення та вплив дорослих;
- може замінюватися виховними заходами;
- повинна розглядатись у контексті можливого використання дітей ворогом як інструменту війни.
Обмеження та особливості
- Неповнолітні мають обмежену суб’єктивну здатність: їхній психічний розвиток, вплив дорослих, інформаційна обробка — усе це враховується судом.
- Суд може застосовувати непозбавлені волі заходи виховного характеру (наприклад, направлення до спецустанов).
- Залучення неповнолітніх окупантами може розглядатися як використання дітей у збройному конфлікті, що є воєнним злочином з боку держави-агресора.
Однак, важливо зазначити, що відповідно до статті 30 Закону України «Про охорону дитинства», держава вживає всіх можливих заходів для запобігання вербуванню та використанню дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, виявлення завербованих дітей та звільнення їх від військової служби. Це означає, що діти, яких було завербовано до непередбачених законами України воєнізованих та збройних формувань, не повинні розглядатися як злочинці, а як жертви, яких має бути звільнено та забезпечено повернення до нормального дитинства.
Таким чином, хоча законодавство передбачає кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність осіб віком від 14 років, важливо враховувати індивідуальні обставини та обставини, за яких особа могла бути втягнута в такі дії.
Міжнародні норми
- Конвенція ООН про права дитини (ст. 38) забороняє залучення осіб до 15 років до участі у воєнних діях.
- Римський статут МКС розцінює залучення дітей до збройного конфлікту як воєнний злочин.
