Вже 3 роки повномасштабного вторгнення росії в Україну і 11 років війни, протягом якої наші люди, кожен на своєму місці в ній, мужньо виборюють своє право жити незалежним і вільним життям.
24 лютого. Що з нами відбувається?
Ми вже багато чого пережили і змогли адаптуватися до звуків сирен, вибухів, переміщень, жахливих новин із фронту.
Створити (наскільки це можливо) затишок там, де ми є зараз. Зробити нові кроки в своєму новому житті. І наче все частіше відчуваємо і чуємо від інших «Все більш-менш стабільно, нормально. Витримуємо». Незважаючи на невизначеність та шаленість реальності. 24 лютого ми можемо більше мати проблеми зі сном, відчувати неспокій, депресивні симптоми або навіть фізично захворіти.
«Синдром річниці», незважаючи на те, що війна ще не скінчилася, важко переживається, але знання про нього і про те, чого очікувати, разом із добрим, співчутливим ставленням до себе — зроблять тобі добру справу.
Що таке «синдром річниці»?
Це набір тривожних почуттів, думок та/або спогадів, які можуть виникнути в річницю травматичної події або близько біля неї.
Людина може відчувати симптоми посттравматичного стресового розладу, включаючи кошмари, спогади, нав’язливі образи, тривогу, страх, гнів або труднощі зі сном. Інші стани/почуття, які можуть виникнути — це депресія, смуток і страх.
Загальні реакції на річницю включають:
✔ Флешбеки: раптові яскраві спогади про подію. Може здатися, що минула подія відбувається зараз і залучає всі органи чуття, включаючи смак, нюх або відчуття тіла.
✔ Страх: коли виникають травматичні спогади, мигдалеподібне тіло посилає сигнали тілу, щоб підготувати його до боротьби чи втечі. Для тих, хто наближається до річниці травматичної події, ці відчуття тіла можуть бути такими ж реальними, як і в день, коли ця подія відбулася.
Це може включати пітливість долонь, прискорене серцебиття та відчуття тиску в грудях або утруднене дихання.
✔ Розчарування та злість: річниця травматичної події може викликати почуття розчарування, особливо якщо людина продовжує перебувати в ній. Люди також можуть відчувати гнів через несправедливість, що це взагалі сталося, і через те, як це змінило життя з тих пір.
✔ Спогади, думки та почуття: підсвідомість має спосіб пов’язувати дати з травматичними подіями. Іноді спогади, думки та почуття виникають ще до того, як людина навіть усвідомлює зв’язок із річницею.
✔ Відчуття і біль в тілі: деякі люди напередодні або під час річниці можуть помітити ті ж самі відчуття в тілі або біль, які вони відчували ще рік тому, під час травматичної події.
✔ Сни та кошмари: можуть знов з’явитись неприємні сни, кошмари. Це спосіб мозку все ще намагатися обробити та осмислити подію. Звернути нашу увагу на те, що потребує уваги і зцілення.
✔ Уникання: коли наближається річниця травматичної події, люди можуть намагатись уникати місць, людей, ситуацій, які б нагадували про травматичну подію.
Чим ти можеш допомогти собі зараз?
✅ Піклуйся про свої першочергові потреби вдвічі більше, ніж це було до цього періоду. Здоровий сон, якісне і смачне харчування, фізична активність, прогулянки, перерви в роботі, теплий душ або ванна.
✅ Ще більше міцних обіймів і теплого, якісного часу із близькими.
✅ Поговори з тими, хто може розділити твої почуття З тими, з ким є спільний досвід проживання подій цих двох складних років. Це може бути твій друг, колеги, психолог або психотерапевт.
✅ Ретельно структуруй свій час. Склади і проговори із близькими свої плани А, B і C на випадок непередбачуваних обставин або посилення бойових дій в твоєму регіоні у дні річниці.
✅ Згадай те, як багато ти зробив/ла за цей рік. Що завдяки тобі відбулось, частиною чого ти став/ла? Які зміни відбулись в тобі? У чому ти став/ла сильнішим/шою? Чому навчився/лась?
✅ Нормалізуй свої відчуття в тілі, якщо такі виникають.
У когось, хто відчуває синдром річниці, можуть пітніти долоні, прискорюватися серцебиття, з’являтися задишка. Це так мозок сигналізує тілу виділяти кортизол і адреналін у відповідь на пам’ять тих днів.
Було б корисно пам’ятати про це і проговорювати: «Це просто адреналін. Це не означає, що я зараз в небезпеці. Навпаки, саме зараз я в безпечному місці (якщо це дійсно так)». Допоміжними є фізичні вправи.
✅ Заплануй додаткову підтримку на цей період.
Турбуймося про себе, ми можемо проживати свій досвід, жити і рухатися далі разом.
Текст підготовлено за допомогою матеріалів: mentalhelp.net
Використане джерело: телеграм канал Психолог на звʼязку
