Часто ми чуємо про розділення емоцій, емпатію, співчуття до інших. Не варто плутати це з жалістю чи слабкістю.
«Бути співчутливим/ою» — це:
1 — визнавати, що труднощі, біль та страждання є природною частиною нашого життя, і для кожного вони — свої. Не порівнюй свої переживання з переживаннями інших, ми всі — дуже різні, і у кожного з нас є свій досвід. Спробуй розділити досвід людини без засудження.
2 — визнавати, що складний та травматичний досвід у людей викликає широкий спектр болючих переживань: страх, сум, гнів, горе, сором, почуття провини. Усі емоції та почуття нормально відчувати в ненормальних обставинах. Варто давати їм місце бути, бо тільки так ми можемо прожити цей досвід.
3 — бути здатним обходитися з цими емоціями з теплом, добротою та турботою: як в контакті з іншими, так і з собою.
Будь ласка, помічай та підтримуй добрий стосунок в складні моменти:
-пропонуй підтримку,
— розділяй досвід,
— або просто побудь поруч за наявністю ресурсу. Така поведінка допоможе прожити складні часи з меншими втратами для свого психічного здоровʼя.
«Бути співчутливим/ою» до інших вимагає великого ресурсу, і це нормально його не мати в моменти виснаження і втоми. Будь ласка, турбуючись про інших, у першу чергу — турбуйся про себе.
Джерело: телеграм канал Психолог на звʼязку
