Панічна атака — раптовий приступ сильного страху без видимої причини. Це не обовʼязково жах перед реальною небезпекою, коли є загроза життю чи здоровʼю — вона може статися з будь-ким, будь-де і будь-коли.
Напади паніки мають різні прояви й іноді можуть нагадувати серцевий напад:
• пришвидшення серцебиття,
• тремтіння кінцівок чи усього тіла,
• задишка або утруднене дихання,
• спазми в животі або нудота,
• біль у грудях,
• головний біль,
• запаморочення,
• озноб або жар,
• сильне потовиділення,
• оніміння тощо.
Якщо ви спостерігаєте у дитини такі симптоми у поєднанні зі станом переляку, втратою контролю над тілом і думками, спробуйте перевести її увагу на щось конкретне, що відбувається в цей момент.
Хибна стратегія
Не має сенсу звертатися до дитини, яка відчуває панічну атаку, з проханням заспокоїтися, не боятися: фрази на кшталт «Не бійся» і «Заспокойся» не спрацюють. У такому стані дитина вас просто не почує або не зрозуміє сенсу умовлянь.
Краще, звернувшись на імʼя до дитини, скажіть: «Я бачу, що ти наляканий/а, але я поруч і допоможу тобі з цим впоратися».
Так само не варто знецінювати емоції та страх дитини. «Нічого страшного не сталося», «Не варто так переживати» — невдала підтримка.
Натомість визнайте почуття дитини й спробуйте перевести її увагу на щось реальне, конкретне.
Гарна стратегія
Психологиня Світлана Ройз радить діяти за таким сценарієм:
1. Увага: зверніться до дитини на імʼя, попросіть назвати або повторити ваше; спробуйте зустрітися поглядом, попросіть подивитися на вас і кивнути, що бачить вас.
2. Дихання: добре, якщо дитина обійме себе, схрестивши й трохи стиснувши руки на грудині, і буде так повільно дихати, відчуваючи як рухаються ребра. попросіть зробити кілька глибоких вдихів і видихів. Попросіть зробити кілька глибоких вдихів і видихів, а далі дихати повільно, з довгим видихом, наче задуваємо свічки на торті. Можна зробити повороти тулубом, наче скручуємося.
3. Тремтіння: якщо дитина тремтить, попросіть її потрусити руками, мов струшує воду з долонь, а потім — усім тілом, немов мокрий собака, який струшує з себе воду. Також можна спробувати напружити м’язи ще сильніше, а потім потягнутись — і «розтанути», мов сніговик.
4. Тактильний контакт: з дозволу дитини — міцно обійміть або стисніть руку, розітріть тіло.
5. Зосередження на реальності: попросіть сказати, що він/вона чує, бачить, які запахи і смаки відчуває. Або запропонуйте описати якийсь навколишній предмет в найдрібніших подробицях чи порахувати, скільки людей у зеленому (червоному).
6. «Заземлення»: попросіть подивитися на свої ноги, зробити перекати стопою, зігнути та розігнути пальці стоп або спертися спиною та/або сідницями на нерухому опору.
7. Дія: дати воду, щоб дитина сама розкрутила пляшку, попила.
8. Фіксація результату: обовʼязково проговоріть, що страх минув, відновіть хронологію і підсумуйте, що зараз все добре.
«Словничок» батьків під час спілкування з дитиною, у якої панічна атака
Під час панічної атаки у дитини говоріть з нею спокійно і впевнено, звертайтеся на імʼя, використовуйте максимально короткі, чіткі фрази. Наприклад, можна скористатися наступними варіантами:
• Ти мене бачиш? Кивни.
• Мене звати… / Як мене звати?
• Як тебе звати?
• Я тобі допоможу.
• Дихай зі мною.
• Куди ти йшов, що робив, що ти почув/побачив (важливо відновити ланцюжок подій)?
• Нині все закінчилося, зараз ти в безпеці.
• Було дуже складно, але ти впорався/впоралася.
Панічні атаки не є небезпечними для здоровʼя та життя людини, але вони можуть бути симптомом інших психічних розладів. Тому, якщо вони повторюватимуться, варто звернутися до лікаря (педіатра, сімейного лікаря або психіатра).
Використане джерело: https://moz.gov.ua/article/health/panichna-ataka-u-ditini-%e2%80%93-jak-dopomogti
https://1plus1.ua/novyny/panicna-ataka-u-ditini-simptomi-ak-diati-aki-metodi-ne-pracuut-poradi-vid-psihologini-svitlani-rojz
