1 червня у всьому світі відзначили Міжнародний день захисту дітей. Свято засноване з ініціативи Міжнародної демократичної федерації жінок, щоб звернути увагу на проблеми, які мають діти.
Тож сьогодні поговорімо про права та обов’язки батьків та про відповідальність за порушення прав дитини.
З перших днів існування людського суспільства батьки опікувалися своїми дітьми, передавали їм свій досвід, допомагали обирати життєвий шлях, знаходити гідне місце в житті.
Турбота про дітей, а пізніше обов’язок дітей допомагати своїм батькам стали моральними нормами і закріплені настановами багатьох релігійних учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.
Правовий статус дитини в Україні має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Батьки, пам’ятайте! Кожна дитина має право:
• виховуватись в рідній родині;
• на належне виховання;
• на захист свого здоров’я;
• на піклування про здоров’я;
• на здобуття освіти;
• на розвиток талантів та здібностей;
• на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;
• на вільне висловлювання власних поглядів;
• кожна дитина має право бути почутою.
В свою чергу батьки зобов’язані:
• виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
• виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання;
• створювати належні умови для розвитку природних здібностей дитини;
• поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;
• забезпечувати дитині середню освіту;
• поважати та враховувати думку дитини з будь яких питань.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Батьки не можуть залишати свою дитину без нагляду.
Батьки мають право:
• на виховання та розвиток дитини;
• на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;
• на представництво та захист інтересів дитини;
• звертатись до державних органів управління з питань навчання та виховання дітей;
• батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання, забезпечення освітою.
Які ж документи говорять про права та обов’язки батьків?
Конституція України
Стаття 51. …Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Сімейний кодекс України
Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов’язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини
Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків і підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Закон України «Про освіту»
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
— постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв.
Іноді вважають, що основна роль у вихованні дитини належить матері, а в разі розлучення дитина обов’язково залишається саме з нею.
З точки зору українського законодавства, це не зовсім так. Сімейний кодекс України передбачає, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей.
Обов’язки батьків і дітей недарма називають взаємними — адже й діти, коли вони стануть дорослими, зобов’язані надавати допомогу своїм батькам, піклуватися про них у разі настання непрацездатності. Цей обов’язок — не лише моральна норма, він закріплений і в Сімейному кодексі України.
Яка ж відповідальність за невиконання батьківських обов’язків?
Кримінальний кодекс України
Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, —
карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Пам’ятайте, дитина — це окрема особистість, яка має власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати! А обов’язок батьків — дбати та виховувати дітей гідними громадянами своєї держави!
