Наведені запити Content Manager в Projector Тоня Чундак та Head of Method в EdEra Ліза Даценко дізналися від учасників опитування. Найчастішою проблемою учні та студенти називають концентрацію уваги — часто через сирени та вибухи, але також і в порівняній безпеці. Разом із психотерапевтом Олексієм Карачинським ми розібрали запити студентів і спробуємо на них відповісти.
Кейс № 1. «Намагаюся волонтерити й не знаю, як мотивувати себе до навчання чи іншого заняття для саморозвитку. Знайти баланс складно навіть у безпеці на п’ятий тиждень війни».
Сприймайте своє навчання як іншу форму волонтерства в країні — адже вона повинна мати освічених і розумних людей. Виділяйте на це заняття годину, вносьте її до розпорядку дня, а пізніше пробуйте збільшити час на навчання. У жодному разі не знецінюйте таке проведення часу.
Кейс № 2. «Як боротися з фізичною втомою та відчуттям непосильної ноші? У такому стані зусилля на засвоєння матеріалу здаються надмірними, немає бажання вчити „неважливе“».
В умовах стресу через війну організм кожного з нас мобілізується, часом з’являється апатія. Щоб пережити стрес, нам потрібно багато ресурсів — їх наше тіло бере з резервів, які треба регулярно відновлювати. Якщо ви лежите та не можете себе змусити чимось зайнятися — дайте собі час накопичити сили. За день чи кілька спробуйте повернутися до справ у тих обсягах, які вам до снаги.
Кейс № 3. «Як перестати скролити новини під час навчання?»
Справді, не реагувати на новини складно. Вражати можуть як подача, так і самі факти, що з’являються в медіа. На цей виклик можна запропонувати кілька рішень.
• Обмежити час для використання свого гаджета. Виділіть собі конкретні години в добі на перегляд офіційних джерел і перевірених медіа.
• Поставте в режим mute або навіть архівуйте свої канали та попросіть близьку людину стати вашим «ситом» для читання новин. Головна умова — обирати та ділитися найголовнішим, але не недоговорювати.
Кейс № 4. «Як не брати на себе забагато? У роботі, навчанні, волонтерстві».
Стежте, скільки часу ви приділяєте, щоб якісно підготувати те чи те завдання. Розподіляйте його, залежно від ваших спостережень і сил. Потрібно нагадувати собі: якщо я братиму забагато, то стану ношею, на яку будуть потрібні ресурси інших. І навпаки: що краще я триматиму баланс між допомогою собі й іншим, то довше залишатимуся в колії та не вигоратиму.
Кейс № 5. «Я не можу сконцентруватися та тримати в голові інформацію. Читаю сторінку десятки разів, а в голові інші сюжети. Перебираю фоново букви та слова, але головний фокус на війні».
Пам’ятайте: речі, на які ви не здатні вплинути, не мають забирати всі ваші ресурси. Зараз зосередьтеся на тому, що щоденно допомагає наблизитися до перемоги: домашні побутові справи, дзвінки батькам, отримання корисних навичок.
Одне з можливих рішень для заспокоєння — надати своєму мозку відчуття псевдоконтролю. Заплануйте на день 10 дрібних завдань, занотуйте їх і поступово викреслюйте. Потім додавайте нові завдання, пов’язані вже з навчанням чи роботою.
Кейс № 6. «Як нарешті позбутися провини вцілілого?»
Одне з найпоширеніших відчуттів, які переживають українці в безпеці, так званий синдром провини вцілілого. Він впливає й на нашу мотивацію навчатися. Як покроково з ним впоратися:
Усвідомте, що страх за власне життя та життя найближчих, паніка, втеча з епіцентру небезпеки — перші природні реакції. Вони автоматичні та забезпечують біологічне виживання на інстинктивному рівні.
Збагніть, що в безпеці ви вже приносите користь тим, хто від вас залежить: діти, люди похилого віку, домашні улюбленці. Поки ви живі та більш-менш у спокої, ви допомагаєте закрити їхні базові потреби: сон, їжа, вода, здоров’я.
Заспокоївшись, ви здатні поступово розширити свій вплив. Допомагати фізично та надавати психологічну підтримку тим, хто поруч.
Якщо є змога, об’єднайтеся з однодумцями. Долучіться до волонтерства (без шкоди собі), інформаційної, фізичної чи гуманітарної допомоги. Якщо маєте можливість готувати домашні завдання з кимось у парі чи групі — обов’язково скористайтеся нею.
