Міністерство освіти і науки України надзвичайно стурбоване трагічними подіями, що сталися з підлітками через небезпечні ігри в соціальних мережах.
Цифрове середовище, дійсно, є небезпечнішим, ніж здається. Діти можуть сприймати свою активність у соціальних мережах як гру та не розуміти наслідків своїх дій, що може призводити до катастрофічних випадків.
Коли щось загрожує життєвості, безпеці, особливо наших дітей — природно панікувати. Природно відчувати жах, безпорадність, дізнаючись інформацію про трагедії.
Як уберегти дітей від страшних виборів?
1. Чим докладніше, активніше, «більш насиченою» буде подаватися інформація про трагедії в ЗМІ — тим більше буде провокуватися подібна поведінка. Причому, саме в тій віковій категорії, саме в того типу, який описують у новинах. Не можна робити інформацію про ризик, самогубства «смачною». Є дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість «послідовників».
2. Якщо прямо зараз сталася критична ситуація — говорити про неї з дітьми має не «зовнішній експерт», а ті, хто дітям близькі, ті, кому вони довіряють. Ті, хто можуть розділити їхні почуття. Їм важливо відреагувати — на страх, провину, злість. Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію і що ви відчуваєте…
3. Забороняти соцмережі, гаджети — марно. Це ілюзія безпеки, ми нічого не можемо забрати, не давши взамін рівноцінне.
ЩО НАМ ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ ПРО ПІДЛІТКІВ
· Це час «пустелі отроцтва». У якій страшно, у якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги, підлітковому віку властивий стан «емоційної обнулення». Нудьги. Порожнечі. У здоровому стані ця нудьга змушує нас шукати діяльність, у якій ми би відчували реалізацію. Але в підлітків часто за нею йде прояв румінації (нав’язливих думок): незадоволеності, злості, болючої туги. Цього стану болісної туги діти намагаються уникнути, вибираючи дивні і страшні дії. Для нас маркер того, що важливо терміново включатися, — шрамування. Біль фізичний затуляє біль емоційний. Витримати фізичний біль може бути легше, ніж душевний.
· Це час суб’єктивного переживання тотальної самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дитина, яка дорослішає, не може спертися на внутрішню територію (і все, що її стосується, включно з батьками) — саме там відбуваються глобальні зміни на всіх рівнях. Вона шукає опори, схвалення, визнання «зовнішньої». Саме тому їм так важливо крикнути у світ: «А Я..» (у Тік-Тоці, Інстаграмі тощо). Але частіше вдається: «А в мене…». Вийшовши з підліткового віку в здоровому стані вони прийдуть до СИЛИ Індивідуальності.
· Запитання підліткового віку: «хто я?», «що я можу?», «на що можу вплинути?», «як далеко поширюється моя влада?», «що я можу витримати?».
Як ми можемо в усьому цьому допомогти:
— багатьом складно дочекатися результатів (на це просто може не вистачати «потужності», і це особливість цього покоління). Їм важливі «швидкі проєкти»: кулінарія, проєктні табори, обмежені в часі проєкти, «тренінги вихідного дня»;
— їм важлива близькість. Безпечне коло спілкування — настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля, будь-які майстер-класи, хобі, творчість, навчальні проєкти, курси програмування, шашки-шахмати, фото-майстерні, створення мультфільмів. Це прирівнюється до психотерапії;
— якщо вам вдасться залучити їх до музики — хоч барабани, укулеле — це вплив на «внутрішню ритмізацію», це «кондиціонер» для їхньої розпеченої лімбічної системи;
— відчуття важливості необхідне в цьому віці: важливості свого внеску в спільноту (училища, групи, району…), волонтерство, тьюторство, соціальні проєкти;
— привчання до рефлексії — розповіді, написання есе, літературні гуртки, читання. Зробімо читання модним;
—медитації, візуалізації: усе це — гальмівна система під час збудження. Ці практики допомагають «вижити в пустелі»;
— здорова критичність — будь-які логічні ігри, «Що? Де? Коли?», проєкти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію;
— привчаємо до відчуття, що вихід є. Логічний. Безпечний. У життя.
· Завдання підлітків — перейти на «своє внутрішнє харчування». Для цього потрібно відокремитися від «харчування маминого». У всіх сенсах. Від харчування емоційного, від залежності від найбільш значущої фігури (часто це проявляється буквально — у відмові їсти ту їжу, яка прийнята в сім’ї, готується мамою, знецінення мами і її ролі). Якщо дитина заявила, що буде вегетаріанцем/-кою — попросіть навчити вас нових страв (і компенсуйте те, що вважаєте важливим, вітамінами).
· «Будьте зі мною — відпустіть мене» — постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас: «Я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш, „спираючись на мою силу“, рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися й на мене покластися». Це дуже складно. Бути батьками підлітка — випробування.
· Ми пам’ятаємо, що на рівні фізіології відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантаження і стан «це неможливо контролювати». Гормональні перебудови, зростання стоп, зміна зросту, усіх обсягів, гормональні американські гірки, зміна режиму сну. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік — саме час для онлайн-курсів зі стилю, макіяжу, освоєння сценічної ходи та ін. І, звісно, спорту.
· Процеси, що відбуваються в мозку: префронтальна кора (що відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінювання ризиків) і лімбічна система (що відповідає за переживання, формування емоцій) у підлітковому віці абсолютно не дружать. Через гіперактивність лімбічної системи й неможливість гальмування (через незрілість префронтальної кори й недостатність зв’язків) дитина моментально спалахує в разі будь-якої (уявної) небезпеки. Саме лімбічна система жадає ризику. А префронтальній корі не вистачає сили її зупинити.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ
Нам важливо дати можливість підлітку «скинути збудження» (можливо вони захочуть займатися спортом, можуть допомогти батут, «лазерні бої», будь-які псевдо-агресивні ігри).
У позитивній психотерапії є красива модель балансу або «ромб балансу». Уявіть ромб, у вершинах якого стоять найважливіші теми життя:
· тіло (здоров’я, харчування, спорт, гігієна, сон…);
· контакти (спілкування, близькість, сім’я, друзі…);
· реалізація (діяльність, навчання, робота…);
· сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності).
В ідеальній системі всі сторони ромба мають бути рівнозначними, але в реальному — якийсь кут може бути «відтягнутим», перевантаженим, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який «виділяється», а продумати, як збільшити інші. Це стосується й дітей, і дорослих.
На сайті МОН можна знайти розділ «БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ» для підвищення рівня обізнаності батьків і вчителів bit.ly/3axYT62. Зокрема, розміщені поради для батьків щодо організації взаємодії «дитина-інтернет-мобільний зв’язок» від Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.
Чат-бот «КІБЕРПЕС» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.
Хочемо повідомити, що діють телефони «гарячих ліній», за якими діти можуть отримати психологічну підтримку в разі, якщо вони потрапили в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами. І Міністерство постійно звертає увагу у своїх зверненнях до департаментів освіти і науки ОДА, щоб насамперед діти знали, куди вони можуть анонімно звернутися за допомогою.
Національна дитяча гаряча лінія:
0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних)
116111 (безкоштовно з мобільних)
Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства — 15-47
Безкоштовна Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства — 116-123
